?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Лінгвістично-світоглядне

 Якби зараз мене попросили розтлумачити фразеологізм "Позичити в Сірка очі", я знаю, який приклад я б навела.
За приклад мені правили б росіяни, що нині приїжджають в Україну.
Ні, я не про іхтамнєтов і не про йобнутих комуняк. І навіть не про бойових бурятов.
Я про геть інших росіян.
Наприклад про немолодих молодих матусь із немовлятами, які їдуть "поновити ресурс" до Одеси чи Львова. Тих самих, що потім захоплено верещать в соцмережах про "ах-ах, мой горад у моря!!!111", "ах-ах, мой любімий Львов!!!111".
В світі цих самичок відсутня війна, яку їхня країна веде проти моєї. Їхній світ, світ цих новітніх дойче фрау, взагалі дуже затишний, зручний і комфортний. Рожеві поні, слінги, пєрвиє зубчікі у нових підданців хуйлоімперії, рецептики-флешмобики-базікання про яжемать. Крутецький в них світ. Стерильний.
І вони, ці гламурні пусечки-яжемамці, не бачать нічого поганого в тому, аби приїжджати зі своїми пуголовками "відновлювати ресурс" у знекровлену за їхньої безпосередньої участі, за їхнього мовчазного сприяння країну.
Бридота.
Але Бог усе бачить.